Біль утрати…

123

123Кожна людина приходить у світ як неповторність. Однак є люди, які здатні множити свою неповторність для інших через особливу  велич власної душі, через особливе багатство власної натури.

До таких Людей належав Пічугін Віктор Дмитрович – постать, з якою пов’язані кілька поколінь трускавчан.

Насамперед він був безмежно відданий справі, якій присвятив понад 40 років життя. Людина благородної і щирої душі, інтелігент, втілення скромної шляхетності, чуйний і проникливий педагог, наділений особливими батьківськими почуттями до своїх вихованців, ніколи не рахувався із своїм часом, не думав про комфорт і відпочинок, усього себе віддавав улюбленій роботі.

 

Завжди усміхнений, доброзичливий, уважний, надійний, чесний, активний і готовий у будь – яку хвилину прийти на допомогу. Таким його запам’ятали сотні учнів, колег, друзів, з якими щедро ділився багатством своїх знань і душі. Спілкування з Віктором Дмитровичем неодмінно приносило якесь незбагненне заспокоєння і гармонію духу.

 

Сумом, болем, невимовною тугою сповнені серця усіх тих, хто знав, любив, навчався, працював і просто був поруч з великим Учителем, спортивною легендою нашого міста.

 

Усі ми складаємо велику шану Життєлюбові, фахівцеві, порадникові, благочестивому християнинові, патріотові, від якого завжди віяло Любов’ю і Добром.

 

Пам’ять про цю світлу і благородну людину завжди буде у наших серцях.

Поділитись цим: